Найулюбленіші попсові граблі
Діджиталізація та розвиток бізнесу – два процеси які вже давно йдуть пліч-о-пліч. У сучасному світі неможливо собі уявити успішний розвиток будь-якої організації без автоматизації повторюваних процесів. Проте, найуспішніші давно диверсифікуються з фізичних активів у цифрові продукти та послуги.
Особливо відчутно це стало після параду чорних лебедів: ковід, криза та війна.
Ті, хто робили ставку на вже побудовані стандартні процеси, на існуючий набір послуг та продуктів, ті втратили свої позиції та зазнали суттєвих втрат.
Ті, хто вкладався у склад і аппаратуру, фізичний товар, втратили складові під бомбардуваннями. Ті, хто робили акцент на майно, розуміють, що зараз фізичні активи знецінюються і перенести їх із однієї географії до іншої – дедалі складніше.
“
Я вважаю, що роздуми власників, топ-менеджерів та директорів з розвитку, щодо диверсифікації бізнесу та портфелю у ІТ-продукти є розумним і стратегічно вірним кроком.
Проте, я завжди бачу одні й ті самі помилки, які допускає класичний бізнес.
На жаль, через деякі з них, інвестори та власники втрачають не тільки гроші, а й репутацію. Отримують замість прибутків від інвестицій головний біль, пощастить, якщо тільки його, а не судові позови.
”, – Марія Прохорова, CEO компанії InDevLab.
Давайте розглянемо “найулюбленіші попсові граблі”, які допускаються тими, хто вирішив рухатись по новій діджитал стежці.
- Обробка та збереження даних користувачів
У далеких 2000 роках я бачила, як доступи до баз даних мали усі співробітники компанії, від програміста до адміністратора і помічника адміністратора. Сьогодні у 2024 році я досі бачу практику «і так підійде».
Без побудованих процесів всередині технічної команди, доступи до даних мають усі. І врешті- решт, організація може зіштовхнутись з тим, що якийсь ображений програміст або адміністратор просто може знести все із серверу. Вартість таких втрат може бути як просто 1-2 місяці роботи команди розробників (від 10 000$ – 60 000$), так і до більш суттєвих сум.
- Нехтування стандартами та вимогами регуляторів
Правила кібербезпеки, як і правила авіації, написані кров’ю. На крові втрат репутації, коштів. І кровʼю судових процесів.
GDPR вже зобовʼязав до виконання своїх вимог розробників ІТ продуктів , які обслуговують іноземних користувачів. Але варто поглянути на регулятори більш глибоко. Україна рухається по шляху євроінтеграції. І тому скоро вимоги не тільки GDPR, а також ISO 9001, ISO 27001 будуть необхідні для ведення діяльності.
Вартість нехтування правилами та стандартами безпеки може обходитись організаціям (материнським та дочірнім) від 2-4% від обертів організації або 10 000 000 – 20 000 000 євро.
- Сервер під столом у керівника
Ще у 2015 році я спостерігала як у одному медіа-видацтві знаходився фізичний сервер у коридорі. Будь-яке відключення світла або технічний негаразд просто зупиняв роботу всієї редакції та видання в цілому. Це було по декілька разів на місяць.
І навіть у 2024 році я зустрічаю бізнеси, які все ще зберігають дані на сервері в кабінеті у керівника. (Дякую, що не в коридорі)
Аргументи чому досі сервер у коридорі – “Тому що дешевше на 30$”. Але ніхто не знає, скільки коштує день простою такого серверу. Якщо це менше 30$, то навіщо Вам взагалі ця ІТ складова?
- Або з сіна та павутинки, або космодром
Організації або починають з самого початку проєктувати вкрай складні системи, які за своїми схемами та процесами нагадують схему Зірки смерті із Зоряних війн (приблизно на цих самих схемах вся ініціатива по диверсифікації бізнесу за допомогою ІТ і закінчується – на орбіті завищених очікувань і стратегії на 50 років вперед). Або зліпили із сіна і павутинки автівку і намагаються взяти участь у Формулі-1 й перемогти.
Підхід “запустити малими зусиллями і протестувати гіпотезу” є правильним. Але ще правильніше буде вчасно зупинитись і почати використовувати технології, матеріали і підходи, які відповідатимуть Вашим тактичним та стратегічним цілям на 3-5 років.
На моїй пам’яті щонайменше 5 організацій через крайнощі втратили від 20 000$ до 300 000$ лише прямих витрат. І це ще не враховуючи час топ менеджерів, час непрофільних співробітників.
- Відсутність правильного управління командою
Я часто бачу як для управління ІТ командою класичний бізнес назначає людину не з цієї сфери. Я бачила керівниками проєктів колишніх держпосадовців, менеджерів банків, викладачів (добре якщо це були хоча б ІТ курси), керівників зі сфери будівництва та логістики. Також родича, який мав якийсь дотик до ІТ, професійні якості якого залишають бажати кращого.
Результати у таких проєктів були вкрай сумними. Керівники таких проєктів зазвичай мали гіперконтроль, не розуміють що дійсно варто робити, але не здатні зізнатись у своїй не компетенції. Як наслідок, навіть гарно підібрана команда втрачала мотивацію, а в результаті й орієнтованість.
Процеси розробки дійсно крутої ідеї перетворювався на те, щоб зробити імітацію бурхливої діяльності, щоб горе-керівник залишив у спокої.
Продукти так і не виходили на ринок, не знаходили своє місце під солнцем. Так, я бачила круті ідеї у сфері VR/AR та комерції, у які було закопано від 500 000$, а також продукти у сфері охорони здоров’я та медицини, де сума втрат інвестицій коливалась від 500 000$ до 11 000 000$ .
- Не ті спеціалісти, не ті інструменти
Цей пункт плавно витікає із попереднього. Через відсутність розумного і правильного управління, я дуже часто бачила “так собі команди”. Зазвичай люди у них відносились до одного із трьох типів:
- Ну щось схоже на те що нам потрібно, але це не точно (точніше зовсім точно-не то)
- Його рекомендували родичі/знайомі
- Дійсно кваліфіковані спеціалісти, які йдуть після 1-6 місяців хаосу.
Як наслідок – неправильно підібрані методи та технології під бізнес вимоги, стратегічні цілі організації, погана реалізація, зсув строків, відсутність результатів.
Щомісячні витрати на подібні команди становить від 15 000$ до 50 000$. Порахуємо на півроку і матимемо 90 000$ – 300 000$, які потім просто будуть злиті на ще один невдалий проект.
- Повернення інвестицій або прибуток потрібен вже зараз
Уявіть перед собою фінансового директора або юриста не із сфери ІТ.
Ті, хто працював у сфері креативної економіки і ті, хто зіштовхувався із керівниками класичного бізнесу, зараз відчули цей “мороз по шкірі”. Мороз, коли ти вже спробував 1001 спосіб, а ще 100500 аргументів і не знаєш як пояснити, що саме роблять технічні команди і чому немає повернення інвестицій після третього спринту.
Нав’язування підходів класичного бізнесу і ставлення до ІТ продуктів, як швидкого повернення інвестицій – завідомо програшна стратегія. На жаль, як тільки продукт показує перші результати, інвестори, фінансисти, юристи хочуть бачити швидке повернення інвестицій, починають вижимати соки на успішному, запущенному новому продукті. Врешті-решт, такі продукти не встигають розвинутись до потрібного масштабу і закриваються.
Через нетерплячку і бажання “скоріш-скоріш” все відбити я бачила як продукти, які чудово запускались і мали всі шанси стати лідерами у своїй ніші, здувались. А разом із ними і кошти інвесторів. У середьому, втрати через нетерплячку становили інвестиції в команду на 1-2 роки і могли сягати 500 000$ – 2 000 000$ .
- Ігнорування процесів і правил безпеки.
Або «Поки смажений півень не клюне…»
Більше 80% всіх проєктів нехтують правилами безпеки при розробці продукту або при побудові ІТ інфраструктури. І це я кажу не тільки про класичний бізнес, а і про компанії, де вже є власний ІТ відділ, ІТ керівники і побудовані ІТ процеси.
Якщо вже організації інвестують в автомтизацію і побудову цифрових рішень, обробляють дані користувачів, інтегруються з апаратним забезпеченням або будуть під собою мати критичну для ІТ інфраструктуру для підприємства і своєї діяльності, то не варто економити кошти на захист і надійність роботи. Розрахунок вартості 3-5 робочих днів підприємства та недоотриманий прибуток дозволяє оцінити Ваші потенційні втрати і ризики.
Марія Прохорова, CEO компанії InDevLab.